Рекомендації практичного психолога як зберегти психіку дитини у воєнний час

Рекомендації практичного психолога під час організації навчання з використанням дистанційних форм навчання

• Допомогти дітям в організації робочого простору під час онлайн уроків (доступ до Інтернету, необхідної техніки, зручне розташування для доступу до робочих приладь, зошитів, підручників, тощо)
• Створити умови для спокійної роботи дитини (уникання шуму, розмов)
• Щиро цікавитися враженнями дитини від уроку, обговорювати  результати уроку, запитувати про нове, чого вони дізналися, що зрозуміли, а що лишилося незрозумілим.
• Допомогти дітям в онлайн спілкуванні з учителем з метою додаткового пояснення незрозумілої теми, тощо.

 ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

• Радійте своїй дитині!
• Розмовляйте з дитиною спокійно.
• Будьте терплячими.
• Заохочуйте зацікавленість і фантазії дитини.
• Піклуйтесь про те, щоб дитина мала можливість отримувати нові враження, які можуть стати джерелом її фантазій, мрій.
• Якщо дитина зацікавилася чимось і почала колекціонувати щось — залучайтесь до її улюбленої справи та допомагайте їй.
• Відвідуйте разом з дитиною музеї, виставки, бібліотеки.
• Ставитись до всього з гумором!
• Намагайтеся не відволікатись, не зупиняти, не переривати дитину, не підганяти її, говорячи, що ви все зрозуміли, поки дитина не розповість вам до кінця свою історію.
• У жодному разі не можна допустити, щоб дитина запідозрила, що вас не цікавить те, про що вона розповідає.
• Бажано не примушувати дитину робити щось, коли вона втомилася, схвильована або коли її щось відволікає.
• Бажано не задавати дитині надто багато запитань.
• Намагайтесь не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не можна постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так», «Перероби це».
• Намагайтесь не заперечувати, наприклад, «Ні, вона не синя»; краще стверджувати: «Вона червона».
• Бажано не критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше у присутності інших людей.
• Намагайтесь не встановлювати для дитини надто багато правил: вона просто перестане звертати на них увагу.
• Бажано не зловживати стимулами для дитячих вражень — іграшками, поїздками та ін.
• Намагайтеся не порівнювати дитину з іншими дітьми.

       На замітку батькам

«Кольорові діти»

Якщо ви дивитесь, якими кольоровими олі­вцями переважно користуються діти, ви дещо дізнаєтеся про їх характер. Адже саме характер викликає емоційне ставлення до кольорів. Тому й існує кольорова діагностика.

«Жовті» діти — найбільше прагнуть твор­чості. «Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Вона любить гра­тися сама, більше полюбляє абстрактні іграшки-кубики, камінці, залізячки, ганчірки, які оживляє силою уяви. Стане дорослою — захоп­люватиметься різноманітними видами діяль­ності. Житиме майбутнім, а тепер вона дещо непрактична, непристосована.

«Фіолетові» діти — особливо чутливі, враз­ливі, збудливі. Вони більше за інших потребу­ють підтримки, підбадьорювання...

«Червоні» діти — відкриті, активні, енергійні. Дуже важко батькам із «червоними» дітьми: жваві, непосидючі, ламають іграшки, неслух­няні. Коли вони підростають, їхня висока пра­цездатність визначається прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу... Серед яскравих політиків та керівників найбіль­ше «червоно-жовтих» (при цьому «червоний» колір їм особливо подобається), серед учених переважають «жовто-червоні».

«Синьо-зелені» діти — серйозні, принципові, вольові, уважні, бояться критики на свою адре­су. Невипадково «синьо-зеленими» дуже часто бувають чиновники, адміністратори... Ці кольо­ри асоціюються з водою, кригою, гордістю, егої­змом...

Дуже важливо «синьо-зелену» дитину вберег­ти від зайвої регламентації, надмірної опіки, надати їй більше свободи, підтримувати й зао­хочувати.

«Сині» діти — спокійні, врівноваженні, по­любляють усе робити неквапливо, обмірковую­чи. Такі діти прагнуть душевної дружби, аж до самозречення. На противагу «червоним», їм приємно не отримувати, а віддавати.

«Коричневі» діти — слабке здоров'я, сімейні конфлікти, про належність до асоціальної гру­пи людей (з порушенням життєвого ритму), участь разом із дорослими в драматичних соці­альних подіях — евакуація, еміграція...

Чорний колір — загроза, замкнутий внутрішній світ дитини. Свідчить про стрес, який негативно вплинув на її життя.

Сірий колір — перша ознака стомленості. Характеризує дітей несміливих, замкнутих, ти­хих.

Рожевий колір здебільшого притаманний дівчаткам. Його психологічний зміст: ніжність, слабкість, самотність, сентиментальність, щось приємне, миле, маленьке. Якщо такі якості вла­стиві хлопчикові, він як особистість виявляєть­ся яскравіше.

Фіалковий колір (фіолетовий, розведений червоним) — ніжність, почуття самотності, час­то пов'язані з цим музичні здібності.

Анкета для визначення імпульсивності дитини

1. Завжди швидко знаходить відповідь, коли її про щось запитують.

2. У неї часто змінюється настрій.

3. Багато речей її дратують, виводять із себе.

4. Їй подобається робота, яку можна робити швидко.

5. Уразлива,але не злопам"ятна.

6. Часто відчуває, що  їй набридло.

7. Швидко, не коливаючись, приймає рішення.

8. Може різко відмовитись від їжі, яку не любить.

9. Нерідко відволікається на заняттях.

10. Коли на неї хтось кричить, вона кричить у відповідь.

11. Звичайно, упевнена, що справиться з будь-яким завданням.

12. Може нагрубити батькам, вихователю.

13. Часом здається, що вона переповнена енергією.

14. Це людина дії, міркувати не вміє і не любить.

15. Вимагає до себе уваги, не хоче чекати.

16. В іграх не підкоряється загальним правилам.

17. Гарячиться під час розмови, часто підвищує голос.

18. Легко забуває доручення старших, захоплюється грою.

19. Любить організовувати і верховодити.

20. Похвала й осудження діють на неї сильніше, ніж на інших.

Для одержання об"єктивних даних необхідно, щоб 2-3 дорослих, які добре знають дитину, оцінили рівень її імпульсивності за допомогою даної анкети.

Потім треба підсумувати всі бали  і знайти середній бал.

Результати:

15-20 балів свідчить про високу імпульсивність;

7-14 балів - про середню імпульсивність;

1-6 балів - про низьку імпульсивність.

Анкета для визначення агресивності дитини

1. Коли хтось заподяє їй зло, вона обов"язково намагається відплатити тим же.

2.Часом здається, що в неї вселився злий дух.

3. Вона не може промовчати, коли чимось не задоволена.

4. Іноді їй без усякої причини хочеться вилаятися.

5. Буває, що вона із задоволенням ламає іграшки.

6. Іноді вона так наполягає на чомусь, що навколишні втрачають терпіння.

7. Вона не проти того, щоб дражнити тварин.

8. Сперечатися з нею марно.

9. Дуже сердиться, коли їй здається, що хтось з неї жартує.

10. Іноді в неї спалахує бажання зробити щось погане, що шокує навколишніх.

11. У відповідь на звичайні розпорядження прагне зробити все навпаки.

12. Часом не за віком буркотлива.

13. Сприймає себе як самостійну й рішучу людину.

14. Любить бути першою, командувати, підкоряти собі інших.

15. Невдачі викликають у неї сильне роздратування, бажання знайти винуватців.

16. Легко свариться. вступає в бійку.

17. Намагається спілкуватися з молодшими і фізично слабшими.

18. У неї нерідкі приступи похмурої дратівливості.

19. Не рахується з однолітками.

20. Упевнена, що будь-яке завдання виконає.

Для одержання об"єктивних даних необхідно, щоб 2-3 дорослих, які добре знають дитину, оцінили рівень її агресивності за допомогою даної анкети.

Потім треба підсумувати всі бали і знайти середній бал.

Результати:

15-20 позитивних відповідей свідчить про високу агресивність;

7-14 позитивних відповідей - про середню агресивність;

1-6 позитивних відповідей - про низьку агресивність.

Як говорити з дитиною про куріння!